§ 2. Види і методи фінансового контролю

Б залежності від критеріїв, взятих за основу, фінансовий

контроль поділяється на декілька видів. Найчастіше критерієм

класифікації фшансового контролю на види береться фактор

часу проведення контролю і на цій підставі виділяють попередній

фінансовий контроль, поточний фінансовий контроль і наступ-

ний фінансовий контроль. Такі види контролю притаманні усім

контролюючим органам.

Попередній фінансовий контроль здійснюється на етапі

розгляду і прийняття рішень з фінансових питань. Це стосуєть-

ся насамперед процесу визначення обсягу фінансових ресурсів

держави на плановий період та їх основної частини, що акуму-

люється в Державному бюджеті, а також їх розподілу між окре-

мими суспільними потребами та одержувачами державних

фшансових ресурсів.

Попередній фінансовий контроль здійснюється на стадії

розробки і прийняття законів і інших нормативних актів з фінан-

6* 7-461

84 Загальна частина

сових питань. З цією метою здійснюється кваліфікована екс-

пертна оцінка фінансових результатів впровадження того чи

іншого рішення, що може бути прийнятим. При цьому попе-

редній фінансовий контроль на основі глибокого аналізу і розра-

хунків фінансових результатів забезпечує об'єктивність оцінки

доцільності прийняття чи неприйняття відповідного рішення,

має важливе значення для профілактики порушень фінансової

дисципліни і інших фінансових правопорушень.

Попередній фінансовий контроль передує витрачанню

фінансових ресурсів та прийняттю будь-яких рішень з фінан-

сових (і не тільки фінансових!) питань. Він сприяє вибору най-

доцільніших рішень, що забезпечують поряд з найбільшою ефек-

тивністю використання фінансових ресурсів в оптимальну зба-

лансованість вартісних і натурально-речових пропорцій і

показників економічного і соціального розвитку суспільства.

З цією метою перевіряються документи, шо повинні бути після

цього затверджені і стати основою для наступної діяльності —

проекти бюджетів, фінансових планів і кошторисів, кредитні і

касові заявки і т.д. Як правило, попередній фінансовий конт-

роль завжди здійснюється вищими органами законодавчої вла-

ди. Хоч об'єктивно він мав би здійснюватись постійно всіма

суб'єктами фінансових правовідносин.

Поточний фінансовий контроль — це контроль за безпосе-

редньою оперативною фінансовою діяльністю, інакше кажучи

— за власне фінансовим процесом. Він полягає в систематичній

перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотримання

вимог фінансових норм і нормативів, насамперед — неухиль-

ного дотримання встановлених показників з обов'язкових пла-

тежів до бюджету і державних позабюджетних фондів. Цей вид

фінансового контролю справляє найбільший вплив на процес

формування і використання фінансових ресурсів у всіх струк-

турах суспільного виробництва. Як правило, він здійснюється

органами безпосереднього управління фінансовою діяльністю.

Хоч й у цьому виді контролю задіяні усі суб'єкти фінансових

правовідносин.

Наступний фінансовий контроль — це контроль за фінан-

совими результатами діяльності. Він проводиться після здійснен-

ня фінансових операцій (виконання фінансових зобов'язань

перед державою, одержання і використання грошових коштів

від держави на виплату заробітної плати працівникам бюджет-

Главо 4. Правові основи фінансового контролю в Україні

ної сфери та ін.) і, як правило, після завершення певних етапів

діяльності з метою з'ясування її ефективності. Наступний фінан-

ї> совий контроль — це база для аналізу й оцінки не лише ефек-

тивності використання фінансових ресурсів, але й ефективності

організації фінансової роботи, застосування контрольних фінан-

сових норм і нормативів в цілому. Однаково активну участь в

цьому виді фінансового контролю беруть усі суб'єкти фінансо-

во-правових відносин, з тією лише різницею, що кожен з них

здійснює наступний фінансовий контроль на своєму рівні та

в межах наданої йому державою компетенції.

Всі названі види фінансового контролю здійснюються без-

посередньо фінансовими працівниками структур, що займаються

виробничо-господарською та фінансовою діяльністю, а також

власниками фінансових ресурсів. Значення і роль усіх видів

фінансового контролю при цьому не змінюються, лише обме-

жується сфера застосування його — підприємством, установою,

організацією, фірмою і т.д. Особливістю є й те, що головний

, акцент при цьому робиться не на перевірку дотримання фінан-

сової дисципліни, хоч це не випускається з поля зору зовсім, а

на оборотність фінансових ресурсів, тобто ефективність їх ви-

користання та відображення цього в обліку і звітності.

На підставі інших критеріїв виділяють обов'язковий та ініціа-

тивний фінансовий контроль. Обов'язковий здійснюється:

а) в силу вимог нормативних актів (наприклад, контроль Ра-

хункової палати Верховної Ради України за виконанням бюд-

жету по підсумках року, що завершився) і б) за рішенням ком-

петентних органів держави (наприклад, податкової адмініст-

рації з метою з'ясування повноти виконання платниками

податків їх фінансових обов'язків перед державою), прокурату-

ри (з метою з'ясування дотримання законності в країні), суду

(з метою встановлення істини в ході розгляду конкретної судо-

вої справи) і т.д. Ініціативний фінансовий контроль здійснюється

на підставі власних рішень господарюючих суб'єктів.

Застосовуються й інші підстави класифікації видів фінан-

сового контролю, наприклад за суб'єктним складом органів,

що здійснюють фінансовий контроль. В цьому випадку фінан-

совий контроль поділяється на наступні види: 1) фінансовий

контроль органів законодавчої влади і місцевого самовряду-

вання; 2) фінансовий контроль Президента України; 3) фінан-

совий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції;

Загальна частина

4) фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної

компетенції; 5) фінансовий контроль фінансово-кредитних

органів; 6) відомчий фінансовий контроль; 7) внутрішньогос-

подарський фінансовий контроль; 8) громадський фінансовий

контроль; 9) аудиторський фінансовий контроль.

Фінансовий контроль здійснюється різними методами. Під

методом фінансового контролю розуміють засоби, прийоми і спо-

соби його здійснення. Вони дуже різноманітні і обираються не

довільно, а в залежності від сукупності факторів, насамперед

від: 1) суб'єкта контролю. Тут особливу роль відіграє правовий

статус і особливості форм діяльності органа, що здійснює кон-

троль; 2) від об'єкта контролю, 3) від мети і завдань, що стоять

перед суб'єктом контролю; 4) від підстав виникнення контрольних

правовідносин та ряду інших обставин.

Найчастіше застосовуються наступні методи фінансового

контролю — ревізії, перевірки (документації, стану обліку і

звітності, повноти виконання фінансових зобов'язань і т.д.),

заслуховування доповідей, інформацій посадових осіб про фінан-

сову діяльність на сесіях органів місцевого самоврядування,

засіданнях органів державної виконавчої влади, інвентаризації

і інші. Їх проведення, як правило, планується. Також можуть

здійснюватись вони і поза планом, у зв'язку з необхідністю, що

об'єктивно виникла.

Всі методи фінансового контролю конкретизуються в мето-

диках — тобто в технології (правилах) проведення контролю

різними суб'єктами відповідних об'єктів. Методика вказує кон-

кретні прийоми і засоби дій, орієнтує, як саме і в якій по-

слідовності починати, здійснювати і закінчувати перевірку. Для

всіх найчастіше вживаних методів фінансового контролю існу-

ють випробувані на практиці методики. Вони розроблені з вра-

хуванням форм власності, організаційної структури, інших

істотніх відмінностей об'єктів, що контролюються.

В Україні у наш час основними методами фінансового кон-

тролю є ревізії й перевірки. Зміст цих методів визначено зако-

нодавцем. Зокрема, в статті 2 Закону України «Про державну

контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року

встановлено:

«Ревізія — це метод документального контролю за фінансо-

во-господарською діяльністю підприємства, установи, органі-

зації, дотриманням законодавства з фінансових питань, досто-

Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні 87

вірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття

недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріаль-

них цінностей, попередження фінансових зловживань. За ре-

зультатами ревізії складається акт.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок

фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, орга-

нізацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформлюються

довідкою чи доповідною запискою».

Ревізія — це найглибше і найвсебічніше обстеження фінан-

сово-господарської діяльності підприємства, установи, органі-

зації з метою з'ясування її доцільності та законності. Ревізії

здійснюють практично всі суб'єкти, шо контролюють фінансо-

ву діяльність. Їх підставою є, як правило, завчасно складений

план заходів фінансового контролю суб'єкта, шо цей контроль

здійснює. Проте нерідко зустрічаються й позапланові ревізії,

що здійснюються за вимогою компетентних органів у зв'язку з

обставинами, що раніше не були передбачені. Позапланові ревізії

відзначаються раптовим характером і здійснюються з метою

з'ясування окремих питань. Найчастіше позапланові ревізії

призначаються правоохоронними органами.

За змістом ревізії поділяються на фактичні і документальні.

В ході фактичної ревізії перевіряється вся сукупність сторін

фінансової діяльності об'єкта перевірки. Ревізори організову-

ють інвентаризацію матеріальних цінностей, перевіряють стан

матеріальних і речових складів, підраховують, зважують і вимі-

ряють товарно-матеріальні цінності, що перебувають на скла-

дах і в процесі виробництва, перевіряють наявність грошей,

цінних паперів, документи тощо. Документальні ревізії вклю-

чають в себе лише перевірку різних фінансових документів, в

тому часлі рахунків, платіжних відомостей, ордерів, чеків, звітів,

кошторисів і т.д. В ході їх здійснення з'ясовується наявність

необхідних фінансових документів, якість їх оформлення,

ступінь надійності їх обліку і зберігання. На підставі аналізу

фінансових документів визначається законність і доцільність

витрачання коштів.                                       "

За критерієм періоду діяііьності, який обслідується, ревізії

поділяються на вибіркові і фронтальні. Вибіркова (часткова) ре-

візія є перевіркою фінансової діяльності за якийсь певний про-

міжок часу. При фронтальній (повній) ревізії перевіряється вся

фінансова діяльність підконтрольного об'єкта за якісно цільний

Загальна частина

період часу, наприклад за період з моменту одержання до по-

вного використання бюджетних коштів університетом в яко-

мусь конкретному році чи за декілька років підряд.

Повні ревізії, як правило, охоплюють всі сторони фінансо-

во-господарської діяльності об'єкта перевірки: стан зберігання

грошових коштів і матеріальних цінностей; відповідність їх на-

явності даним бухгалтерського обліку; відповідність фактичних

витрат бухгалтерським документам; своєчасність і правильність

проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей,

розрахунків з підприємствами, установами, організаціями; пра-

вильність використання грошових коштів і матеріальних цінно-

стей; виконання фінансових і господарських планів і т.д.

За критерієм об'єкту діяльності, що перевіряється, ревізії

поділяються на комплексні, за яких перевіряється фінансова

діяльність обраного об'єкта в різних сферах і, як правило, в

них беруть участь ревізори одночасно декількох перевіряючих

органів, а також на тематичні ревізії, які зводяться до обсліду-

вання будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприк-

лад, правильності сплати податків та інших обов'язкових пла-

тежів в бюджет та позабюджетні державні централізовані фонди).

Кожна ревізія повинна бути добре підготовлена. Для її

здійснення призначається склад ревізійної комісії, виробляєть-

ся програма проведення ревізії, вивчається необхідне законо-

давство та інші нормативні акти, члени комісії знайомляться з

висновками попередньої ревізії. Про проведення ревізії інфор-

мується керівник об'єкта перевірки. Строк ревізії, як правило,

не повинен перевищувати ЗО днів.

Ревізії фінансово-господарської діяльності бюджетних ус-

танов здійснюються не рідше одного разу у два роки, а в сфері

матеріального виробництва— нерідше разу на рік.

Результати ревізії оформляються актом ревізії — докумен-

том, що має важливе юридичне значення. Цей акт підписуєть-

ся керівником ревізійної групи, а також керівником і головним

бухгалтером об'єкта перевірки. За наявності заперечень чи зау-

важень по акту ревізії керівник і головний бухгалтер об'єкта,

перевірки додають до акту ревізії свої зауваження і заперечен-

ня. В акті ревізії вказується мета ревізії, основні результати

перевірки, виявлені факти порушень фінансової дисципліни, а

також причини, що зумовили дані порушення та особи, які їх

вчинили, пропонуються заходи по ліквідації виявлених пору-

[лава 4. Правові основи фінансового контролю * Україні

89

шень та міри відповідальності винуватих посадових осіб. В акті

ревізії фіксується лише те, що фактично встановлено, при цьо-

.му кожне положення повинно бути достатньо аргументованим.

Акт ревізії передається особі (юридичній чи фізичній), яка

призначила ревізію, а також у відповідні — по лінії прямих

функціональних зв'язків суб'єкта та об'єкта перевірки — фінан-

сові органи.

При необхідності може бути складений проміжний акт

ревізії. Він також передається керівнику, що призначив реві-

зію, для безвідкладного реагування. Найчастіше це здійснюється

при виявленні зловживань чи інших порушень, за які передба-

чена кримінальна відповідальність винуватців, а також пору-

шень, сліди яких можуть бути ліквідовані, наприклад недоста-

ча грошей в касі.

;   Під час здійснення ревізії ревізор має право: перевіряти всі

^необхідні документи, а при виявленні підробок в документах

,або фіктивних документів вилучати їх; проводити контрольні

.заміри виконуваних робіт; вимагати проведення інвентаризації

-.тфондів товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів; опе-

чатувати каси й інші приміщення; вимагати довідки і копії до-

^Кументів у осіб, підприємств, установ, організацій, пов'язаних

з фінансово-господарськими операціями об'єктів, що перевіря-

;ються; проводити зустрічні перевірки, тобто встановлювати

.. відповідність документів і даних об'єкта перевірки з докумен-

тами і даними, що належать тим підприємствам, установам,

організаціям, від яких одержані чи яким видані грошові кошти

і матеріальні цінності; залучати спеціалістів для визначення

кількості і якості продукції, послуг, виконаних робіт, перевірки

фактичних затрат сировини і матеріалів.

Висновки ревізії підлягають розгляду у двохтижневий строк

керівником, що призначив ревізію. На їх підставі визначаються

заходи по усуненню виявлених порушень фінансової дисциплі-

ни, відшкодуванню завданої матеріальної шкоди; розробляються

пропозиції по попередженню в майбутньому порушень фінан-

сової дисципліни; винуватці притягуються до відповідальності.

Керівник установи, що призначила ревізію, зобов'язаний за-

безпечити контроль за виконанням рішень, ухвалених на підставі

результатів ревізії.

Посадові особи, з вини яких допущені порушення фінан-

сової дисципліни, про що вказується в акті ревізії, можуть бути

притягнуті до матеріальної, дисциплінарної чи кримінальної

Глава 4. Правові основи фінансового контролю в Україні                      91

Загальна частина

90

дів відповідальності

відповідальності, а також до декількох в»,сциплінарної або до

одночасно, наприклад, до матеріальної і дї

матеріальної і кримінальної-             ,олю здійснюється з

Перевірка як метод фінансового контйяльності на підставі

окремих питань фінансово-господарської Її В ході її проведен-

звітних, балансових! розходних документі.си.ипліни та наміча-

ня видаляються порушення фінансової д^аслідків.

ються заходи по усуненню їх негативних Методів фінансового

Поряд з ревізіями і перевірками до . України обстежен-

контролю належать за фінансовим правої

ля, інспекції, спостереження,            рляє окремі сторони

Обстеження, як і перевірка, також охсілц, але на відміну від

діяльності підприємств, установ, організаі,іу колу показників і

перевірки проводиться по значно ширшо/уб'єктів, перспекти-

виявляє фінансовий стан господарюючих '(й переорієнтації ви-

ви їх розвитку, необхідність реорганізації ^оються опитування,

робництва. В ході обстежень часто здійснятись за приписом

анкетування. Обстеження може здійсніс^ж насамперед пере-

законодавчих або виконавчих органів і таї^ої дисципліни.

слідує мету виявлення порушень фінансо'^сів, підприємств на

Інспекції — це перевірки стану фінаї'єктами — представ-

місцях, що періодично здійснюються суб^ганів. Вони, як пра-

никами держави в цілому чи її окремих оі^йомлення зі станом

вило, проводяться з метою загального озі^.рактичної допомоги.

справ на місцях та надання оперативної ї'^ансового контролю,

Спостереження — це такий метод фУ,ізнайомлення із ста-

який зводиться переважно до загального даови, підприємства,

ном фінансової діяльності бюджетної уст^и і спеціальним. Як

відомства. Спостереження буває загальні застосування інших

правило, спостереженню передує в часі

методів фінансового контролю.

ивого контролю