§ 1. Фінансово-правові норми, їх зміст, особливості та види
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105
Відносини, що виникають у процесі мобілізації, розподілу і
витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів
державою та її органами, регулюються фінансово-правовими
нормами. Норми фінансового права, як і будь-якої іншої га-
лузі, є загальнообов'язковими правилами поведінки, що вста-
новлені компетентними органами і забезпечені при їх застосу-
ванні примусовою силою держави. Норми права мають спе-
цифічні ознаки, які виділяють їх з великої кількості соціальних
правил, що існують у суспільстві.
Норми права всіх галузей — це обов'язкові правила пове-
дінки загального характеру. Приписи, що містяться в нормі і
вводяться в дію офіційно, повинні виконуватися кожним суб'єк-
том, якщо він опиняється в умовах, що передбачені правилом.
Кожна правова норма формулюється державою, містить чітко
визначені юридичні права і обов'язки. Якщо правило, предпи-
сане в нормі, не виконується добровільно, держава примушує
до цього, застосовуючи заходи, які передбачаються санкціями.
Таким чином, норми усіх галузей права мають імперативний,
тобто обов'язковий характер, забезпечений примусовою силою
держави. Всі ці ознаки властиві й фінансово-правовим нор-
мам, які регулюють відносини тільки в галузі фінансової діяль-
ності і містять приписи і заборони, що встановлюються держа-
вою з приводу порядку мобілізації, розподілу і використання
централізованих і децентралізованих фондів коштів. Вони ма-
Глаеа 3. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини 67
ють імперативний характер, оскільки вміщують державне велі-
ння. Але імператив виступає в формі категоричного припису,
що виключає зміну умов норм за волевиявленням суб'єктів
відносин.
Норма фінансового права безпосередньо визначає поведін-
ку громадян, підприємств, організацій за певних обставин (на-
приклад, обов'язок сплачувати податок при наявності само-
стійного джерела доходів) і не ставить цю поведінку в залежність
від їх згоди.
, Категоричність фінансово-правової норми виявляється в усіх
< Її видах, які визначаються характером поведінки суб'єктів фінан-
;' сово-правових відносин, що регулюється цією нормою (актив-
;?; на чи пасивна) в зобов'язуючих, забороняючих і уповноважу-
: ючих.
.. а Зобов'язуючі фінансово-правові норми приписують здійсни-
ти певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів
:; державою. Вони регулюють відносини в галузі фінансового пла-
' нування (бюджетного, кредитного, касового і т.д.), встановлю-
•у-Ють обов'язковий порядок дотримання ставок заробітної плати
і т.д. Зобов'язуючі фінансово-правові норми містяться у всіх
фінансових законах і нормативних актах.
Забороняючі фінансово-правові норми приписують не чи-
нити дій, які порушують або підривають фінансову дисциплі-
ну. Наприклад, правилами касових операцій забороняється
видача готівки під звіт, доки особа не звітує повністю за раніше
отримані лід звіт суми.
Зобов'язуючі і забороняючі норми схожі між собою визна-
ченістю, категоричністю форми, точністю приписів, які містяться
в них.
В уповноважуючих фінансово-правових нормах держава
надає учасникам фінансових правовідносин повноваження на
проведення певних позитивних дій. Категоричність у цих ви-
дах норм виявляється дещо своєрідно. Суб'єкти фінансових
правовідносин у межах своєї компетенції можуть конкретизу-
вати вимоги держави. У випадках застосування уповноважую-
чої норми її імперативний характер сполучається з певними
правомочностями, встановленими у суворих межах.
Так, законодавство дозволяє місцевим органам самовряду-
вання надавати пільги окремим платникам податків, але тільки
в межах надходжень в їх бюджети. Межі застосування уповно-
важуючої норми виражені в категоричній формі. Сполучення
5* 7-461
Загальна частина
імперативності і повноважності передбачає досягнення ефек-
тивності у керівництві фінансами з урахуванням місцевих особ-
ливостей.
Категоричний вираз фінансове-правових норм стосується
в основному відносин, які виникають при обов'язковому ме-
тоді фінансової діяльності. При добровільному методі імпера-
тивність все одно є, але виражається дещо інакше. Наприклад,
громадянин на цілком добровільних засадах купує облігації дер-
жавної позики, однак він не зможе змінити умов, на яких ви-
пускається і реалізується позика. Умови позики держава вста-
новлює в імперативному порядку, не дозволяючи змінювати їх.
Таким чином,^ фінансово-правова^^но^ма — це загальнообо-
в'язкові приписи компетентних державних органів з приводу мо-
білізації, розподілу і використання коштів централізованих та
децентралізованих фондів, які виражені в категоричній формі й
забезпечені примусовою силою держави. Змістом усіх фінансово-
правових норм є діяльність держави щодо регулювання фінан-
сових відносин шляхом офіційного їх закріплення у формі прав
і обов'язків суб'єктів цих відносин.
Структура фінансово-правових норм, тобто їх внутрішня бу-
дова, складові частини (елементи) не відрізняється від структу-
ри норм інших галузей права, але в 'їх складових частинах відби-
ваються особливості суспільних відносин, які ними регулюються.
Гіпотеза фінансово-правових норм визначає умови, за яких
можуть виникати у громадян і організацій передбачені нормою
юридичні права і обов'язки у галузі фінансової діяльності. Ці
умови завжди виражені конкретно.
Основою норми є диспозиція, яка вказує, якою повинна бути
поведінка сторін фінансових відносин при наявності передба-
чених гіпотезою фактичних обставин. Вона містить вимоги нор-
ми, встановлює права і обов'язки суб'єктів фінансових відно-
син і завжди виражена в безумовно визначеній формі.
Гіпотеза норми, що міститься в статті податкового закону,
визначає умови, за яких громадяни сплачують прибутковий
податок: наявність самостійного джерела доходів. Диспозиція
приписує означеним суб'єктам сплачувати податок.
Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на не-
вигідні для її порушника наслідки. За порушення фінансового
законодавства застосовуються дисциплінарні, адміністративні і
кримінальні заходи. Але до порушників фінансової дисципліни
Глава 3. Фінансово-аравойі норма та фінансово-правмі відносини 69
застосовуються і специфічні заходи — фінансові. Найпоширені-
шою санкцією є стягнення пені за порушення строку внесення
платежів у бюджет. За недотримання фінансової дисципліни
можуть застосовуватися до юридичних, фізичних і посадових
осіб санкції у вигляді штрафів, до бюджетних установ — повне
або часткове закриття бюджетних асигнувань.
Примусове стягнення не внесених у строк платежів засто-
совується в основному за судовими рішеннями, але може бути
і в адміністративному у відповідності до законодавства. До по-
рушників фінансово-кредитної дисципліни широке коло впли-
ву застосовують кредитні установи. Вони можуть збільшувати
платню за позички, позбавляти можливості одержання креди-
ту. У сучасний період, коли господарські органи різних форм
власності, як і кредитні установи, будують свої відносини на
договірних засадах, банки мають право не тільки підвищувати
розмір плати за кредит, але й зменшувати її при виконанні
умов, означених під час укладання кредитного договору. Це є
свідченням того, що перехід до ринку істотно змінює характер
фінансово-правових норм. Уповноважуюча норма дає мож-
ливість кредитним установам обирати умови надання позичок,
але в певних межах. Заохочення і пільги застосовуються до
клієнтів, що добре працюють, своєчасно повертають позички
банкам.
За своїм змістом норми фінансового права поділяються на
матеріальні і процесуальні. Матеріальні фінансово-правові норми
закріплюють види і обсяг коштів, які повинні надійти у цент-
ралізовані і децентралізовані фонди коштів від юридичних і
фізичних осіб, і обсяги видатків, які будуть профінансовані за
рахунок цих фондів, джерела утворення кредитних ресурсів,
тобто вони вміщують матеріальний зміст юридичних прав і обо-
в'язків суб'єктів фінансових правовідносин.
Процесуальні фінансово-правові норми визначають проце-
дуру діяльності органів держави з мобілізації коштів у центра-
лізовані і децентралізовані фонди та порядок реалізації обо-
в'язків по внесенню коштів і витрачанню їх з боку другої сто-
рони фінансових правовідносин — юридичних та фізичних осіб.
У фінансовому праві його інститути вміщують у єдності як
матеріальні, так і процесуальні норми. І тільки в бюджетному
праві, як розділі фінансового, матеріальні правові норми об'єд-
нуються в інституті бюджетного устрою, а процесуальні — у бюд-
70
Загальна частина
хетному процесі. Бюджетний процес — це встановлена зако-
ном процедура проходження бюджету.