Розділ VI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. З набранням чинності цим Законом визнати такими, що втратили чинність:
1) Закон України “Про біженців” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 16, ст. 90);
2) Постанову Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року “Про порядок введення в дію Закону України “Про біженців” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 16, ст. 91).
3. Особи, яким було надано статус біженця в Україні до набрання чинності цим Законом, вважаються такими, яким надано статус біженця на період дії обставин, зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону. Таким особам до закінчення тримісячного строку з моменту надання їм статусу біженця строк дії посвідчень біженця продовжується на один рік, якщо обставини, зазначені в абзаці другому статті 1 цього Закону, продовжують існувати. Зазначені особи користуються всіма правами і виконують всі обов’язки, які передбачені цим Законом, а також користуються іншими правами і свободами, які передбачені Конституцією та законами України.
4. Заяви про надання статусу біженця, що були подані до набрання чинності цим Законом, розглядаються у встановленому ним порядку.
5. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
6. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, які регулюють питання, пов’язані з біженцями, у відповідність з цим Законом.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 21 червня 2001 року
N 2557-III