Аннотація

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ 1 ПРАВА

ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

В. Б. АВЕР'ЯНОВ

ОРГАНИ

ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

Київ

ІнЮре

1997

 

ББК 67.9(4УКР)301 А19

 

 

А19

Авер'янов В. Б.

Органи виконавчої влади в Україні.— К.: Ін Юре, 1997.— 48 с— (Б-чка "Нова Конституція України"). ISBN 966-7183-22-Х

У брошурі висвітлюються питання змісту, організації та пра­вового регулювання виконавчої влади в Україні. Розглядаються побудова та функціонування системи органів виконавчої влади, характеризуються правовий статус і структура її окремих ланок, а також ключові напрями здійснення адміністративної реформи.

Для науковців, спеціалістів-правовиків, викладачів і студентів вузів, широкого кола читачів.

Бібліотечка "Нова Конституція України"

Редакційна колегія: Ю. С. Шемшученко (головний редактор), Ф. Г. Бурчак, В. В. Цветков, В. І. Семчик, В. Б. Авер'янов, В. Ф. Погорілко, О. Д. Святоцький, В. В. Медведчук, І. Б. Усенко

Затверджено до друку

вченою радою Інституту держави і права

ім. В. М. Корейского HAH України

Редактор М. С. Лопата

В. Б. Авер'янов, 1997 Видавництво «Ін Юре», 1997

ББК 67.9(4УКР)301

ISBN 966-7183-22-X

 

За Конституцією України державна влада реалізується за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади. Цей загальновизнаний у світовій державотворчій практиці принцип став своєрідною альтернативою пану­ванню у нас у минулому тоталітаризму партійно-державної влади. Втілення в життя даного принципу обумовлює необ­хідність виявлення умов ефективного функціонування вико­навчої влади, визначення конституційних засад її організації, функціонального і структурного впорядкування тощо. Ці питання набувають ключового значення в ході державно-правового розвитку країни, підготовки на основі нової Кон­ституції законодавчих актів, що розвивають і деталізують конституційні ідеї, положення і вимоги.

Адже саме сьогодні вихід нашого суспільства із системної кризи потребує такої організації виконавчої влади, яка б забезпечувала істотне підвищення дієвості та ефективності державного управління. Насамперед в тих сферах, де перева­жає державна власність, здійснюється правоохоронна діяль­ність держави.

Причому конкретний зміст державного управління в кож­ному окремому випадку може розрізнятись в досить широких межах — від прямого оперативного управління владно-розпо­рядчими, тобто "командними", засобами до використання сугубо стимулюючого впливу державно-владних повно­важень, наприклад по затвердженню економічних регуля­торів і умов їх застосування, поширенню договірних форм та інших важелів ринкової саморегуляції тощо.

З огляду на це, слід заперечити проти поширення окремих поглядів про якусь доцільність послаблення у зв'язку з ринко­вою трансформацією економіки управлінсько-регулятивної функції держави. В результаті чого державна влада могла б втратити важелі управління багатьма життєво важливими процесами в суспільстві, виявилася б неспроможною здій­снити необхідні економічні та політичні перетворення.

Такі погляди викликані об'єктивно неминучим процесом руйнування тоталітарної системи за відсутності наукової концепції реформування управління у перехідний період, яка відповідала б динамічним вимогам життя. Певне значення відігравали також недостатньо продумана оцінка як недоліків, так і об'єктивно позитивних рис колишнього адміністративно-командного механізму управління, що породжувалось його ототожненням з тоталітарним режимом партійно-державного керівництва, а також неадекватністю реагування з боку керівництва держави на нагальні потреби реформування інститутів державного управління за умов збереження великої державної частки в економіці та реальної загрози криміналізації держави і суспільства.

Подолати існуючі недоліки сьогодні неможливо без нау­кового осмислення стратегічних і тактичних завдань подаль­шого розвитку виконавчої влади і державного управління, певних шляхів і засобів радикального удосконалення усіх основних складових його механізму і форм правового регулю­вання. Таке осмислення є передумовою науково обгрунтова­ного комплексного реформування державного управління як процесу здійснення виконавчої влади відповідно до потреб формування на засадах нової Конституції України демокра­тичної правової держави. Як зазначено у виступі Президента України при поданні річного послання до Верховної Ради України 21 березня 1997 p., "комплексна адміністративна реформа повинна радикально змінити систему управління державою усіма сферами суспільного життя і перетворити її з гальма економічних та соціальних перетворень в один з визначальних чинників її прискорення"1.